7 травня 2020 р. виповнилось 946 років з дня смерті видатного державного та церковного діяча, одного з перших українських святих, основоположника чернецтва в Україні-Руси, преподобногоАнтонія Печерського.
    Народився Антоній (в мируАнтіпа) 983 р. на берегах Дніпра, у великому сіверському місті Любечі.
    Літописи не донесли до нас відомостей про його дитячі та молоді роки.
Знаємо тільки, що ще юнаком Антоній на схилі однієї з любецьких гір, що біля болота Кораблища, викопав печеру, де й оселився.
    Пізніше на цьому місці існував Любецький  Антоніївський монастир. Ще й зараз там можна побачити печеру пр. Антонія,  де раз на рік, у липні, правиться Служба Божа, на яку з навколишніх сіл, навіть з Білорусі та Росії, сходиться безліч людей.
    Це був перший, найдавніший печерний монастир в Україні-Руси.
    Він з перервами проіснував до 1786 р. і був ліквідований за наказом російської імператриці Катерини II.
    У молоді роки Антоній помандрував до Греції, де в Афонському монастирі прийняв постриг і став ченцем.
    Його духовним наставником був ігумен Євсігменової обітеліАфонськогомонастиряФеоктіст, відомий на той час церковний діяч.
    1013 р. Антоній повернувся на Батьківщину, оселившись у Києві, на дніпрових схилах у Варязькій печері.
    Але в 1015 р., після захоплення СвятополкомКиєва, Антонієві, як соратнику та  однодумцю князя Володимира, довелось покинути Київ і повернутися до Афонського монастиря.
    Лише 1028 р., за княжіння великого князя Ярослава Мудрого, Антоній остаточно оселився на Київських горах.
    Він викопав собі нову печеру поряд з печерою ігуменаІларіона і став там жити.
    Дехто з прочан під впливом Антонія теж приймав постриг і ставав ченцем.
    Так був започаткований Києво-Печерськиймонастир, майбутня Лавра, оплот православ’я на нашій землі.
    Згодом Антоній, який любив самотність, пішов із спільної печери і на схилі гори викопав собі іншу, яка дала початок Ближнім печерамКиєво-Печерської Лаври.
    За Антонія монастир стає центром просвіти та літописання.
    Успенський соборКиєво-Печерського монастиря, що почав споруджуватися 1073 р., став перлиною давньої київської архітектури.
    1069 р. Антоній залишає Київ та шукає притулок у чернігівського князя Святослава Ярославича, у чернігівському Єлецькому монастирі.
    Тут він на схилі Болдиних гір викопав собі печеру, де й оселився.
    Згодом князь Святослав на тому місці збудував церкву пророкаІллі.
    До речі, за легендою Ближні печериКиєво-Печерської Лаври, чернігівськогоЄлецького  монастиря та ЛюбецькаАнтонієва печера в давнину були з’єднані підземним ходом.
    У 1072 р. Київський князьІзяслав умовив таки  Антонія повернутись до  Києва, звідки той вже ніколи не виїздив, там він і помер.



    Похований  пр. Антоній у  Дальніх печерах заснованого ним монастиря.
    Не один раз намагалися відкрити
поховання  пр. Антонія, але кожний раз невдало.
 

 Православна церква відзначає день пам’яті пр. Антонія Печерського 23 липня.

Любеч - батьківщина преподобного Антонія Печерського

    На YouTube можна подивитись відеофрагменти: