Тут може бути Ваша реклама

Тут може бути Ваша реклама

Тут може бути Ваша реклама

Тут може бути Ваша реклама

Тут може бути Ваша реклама

Любеч історичний Любеч исторический
Історичний портал м.Любеч Исторический портал г.Любеч
Історико-археологічний комплекс
Любеч історичний Любеч исторический
Любеч православний Любеч православный
Любеч сьогодні Любеч сегодня

Любеч у XVIII-XIX ст.


      План міста Любеч.

У XVIII-XIX ст. Любеч - це невелике тихе провінційне торгово-ремісниче місто Чернігівської, а згодом - Малоросійської губернії.
     Вже тоді були відомі давні місцеві топоніми, що існують і зараз.
     Головні з них, як і в Києві, безумовно, Гора і Замок.
     На горі, заселення якої почалося ще до IX ст. з укріпленого посаду біля Замку, здавна селилися заможні любечани, багаті ремісники та купці.
     Зараз це центр Любеча.
     Крім Гори, відомі такі давні назви: Подільниця, що під монастирською горою; Оскресіння чи Низ; Гончарівка біля глинистої Лисої гори; Карпилівка; Болгачівка неподалік озера Болгач; Оберемочек; Лисиця - гора напроти Замку; Кораблище; Високе Поле.
     У Любечі в XVIII-XIX ст. жило багато купців. Торгували любечани лісом, хлібом, сіллю, виробами любецьких майстрів.
     Ну а ліси навколо Любеча в усі часи були джерелом прибутку любечан.
     Любеч мав пристань, де зупинялися судна, що пропливали Дніпром.
     Багато хто з любечан займався рибальством. І сьогодні на Низу існує вулиця, що має назву Рибальська.
     В цілому, процвітали в Любечі різні ремесла.
     В місці жили шевці, кравці, кожум’яки, шапкарі, ковалі, слюсарі, вівчарі, бонтарі, гончарі, гратники, ткачі, теслі, усмарі та ін.
     Населення міста тоді складало близько 1500 чоловік.
     Були в Любечі три винокурні, одна з яких належала поміщикам Милорадовичам.
     Їм же належали броварня, одна з найбільших у Чернігівській губернії.
     Але найбільш розвиненою та вигідною галуззю виробництва у Любечі було будівництво річкових суден, традиції якого сягали ще княжих часів.
     Корабельні стояли на березі дніпрового затону - Любецького Озера.
     Спочатку будували лодії, байдаки, а згодом - легкі берліни.
     Щорічно на любецьких корабельнях будувалось приблизно 40 суден.
      Відомості про ярмарки в Любечі. Кожний понеділок у Любечі влаштовувались базари, а чотири рази на рік відбувалися великі ярмарки, що тривали по 3-4 дні та збирали до трьох тисяч людей.
     На ці ярмарки з’їжджалися купці з Чернігова, Києва, Гомеля, Пінська, Березни, Добрянки, Стародубу та інших міст.
     Любечани брали активну участь у багатьох тогогчасних подіях.
     Так, наприкинці XVIII ст. в лісах навколо Любеча діяло декілька гайдамацьких загонів.
     Взагалі, на рубежі століть плин життя жителів був досить спокійним. Любеч був звичайним провінційним містом.

     Наприкінці ХУІІІ ст. в ЛЮБЕЧІ постійно діяли кілька крамниць та 6 шинків.
     Більшість любечан у ті часи вміли читати і писати.
     1868 року в місті було відкрито чоловіче училище, підпорядковане міністерству просвіти, а трохи згодом – земська двокомплектна школа.
     Щорічно в любецьких школах навчалося 200 – 300 дітей.
     Наприкінці 80-х років ХІХ ст. тут працювала вчителем М.Ветрова, яка 1897 року загинула в Трубецькому бастіоні Петропавлівської фортеці, засуджена за революційну діяльність.
     Після реформи 1861 року колишні кріпаки Милорадовичів отримали до двох десятин землі на душу, а всього – 1254 десятини.
     За цю землю належало виплатити 55,3 тисячі карбованців.
     П’яту частину селяни виплатили Милорадовичам зразу, а решту повинні були сплачувати державі під 6 відсотків річних протягом 49 років.
     Такі умови викупу землі викликали селянські заворушення в ЛЮБЕЧІ та навколишніх селах.
     На 3700 чоловік населення в ньому було 7 церков, 3 школи, медамбулаторія, земська лікарня на 20 хворих та близько десятка промислових підприємств, що забезпечували роботою місцеве населення.

Відкриття пам’ятника Олександру ІІ в Любечі Відкриття пам'ятника Олександру ІІ в Любечі




Copyright MyCorp © Ковшун М.І. 2017